Рерайт – це низькооплачувану працю. Завдяки копірайтерам-демперам і замовникам, яким потрібен копійчаний контент на їх ГС, з цим складно посперечатися. Адже погодьтеся, 0,3-0,8 цента за 1000 знаків – звичайний цінник на рерайтинг на більшості форумів і фріланс-бірж. Продають послуги рерайтингу за ціною в $ 1 – 1,5 за 1000 знаків без пробілів виглядають на цьому тлі просто якимись рвачами. І це при тому, що насправді долар-півтора за якісний рерайтінг тексту – це теж мало.
Рерайтинг — низькооплачуваний і малопривабливий працю?
Хтось скаже, та де ж знайдеться такий замовник, який заплатить за рерайтінг більше? Між тим, такі замовники є. За якісний рерайтінг вони платять від $ 5 за тисячу знаків (вивчіть розцінки копірайтерів, які працюють не “за єду”). Повторюся, за якісний рерайтінг, а не за перестановку слів у реченні з кінця в початок та за заміну пари слів синонімами.
За такий рерайт і двох центів за 1000 знаків шкода, їй-богу. А саме такий рерайтінг переважно і продається за ціною від 5 центів. Звичайно, я допускаю, що серед тих, хто рерайтит за центи, є хороші автори, але, впевнений, їх відсоток прагне до нуля, лідирують все-таки говноконтентмейкеры, вибачте.
Виходить якесь замкнене коло: копірайтери, не розуміючи до пуття, як робити рерайтінг і що це взагалі таке, самі, своїми ж руками привчають замовників до думки про те, що рерайтинг – це дешево, не дуже унікальне і не зовсім якісно.
А адже щоб грамотно переказати, відрерайтити, складний технічний текст, наприклад, потрібно докласти чимало зусиль. По-перше, новий текст повинен бути унікальним, по-друге, зрозумілим для читачів. Невже така робота може коштувати всього лише 0,5 цента за тисячу нещасних символів? Втім, може, якщо виконавець у стільки оцінює свою працю, як це не сумно.
Рекомендую до прочитання: Що таке SEO статті
Чи потрібно розділяти рерайтінг на легкий і складний?
Я розумію, копірайтери – люди творчі, принцип бритви Оккама їм по боці, хлібом їх не годуй, дай поговорити, понаписать, понапридумывать та понаплодить зайвого, наприклад, кілька видів рерайта 
«Бритва Оккама» — принцип, висунутий англійським філософом XIV століття Вільямом Оккамом: не варто множити сутності без необхідності. Це означає, що рішення не повинно бути складніше задачі, а також слід віддавати перевагу більш простим теоріям перед більш складними, якщо і ті, і інші підтверджуються практикою.
Давайте поміркуємо, звідки ці види взялися. Як ми з’ясували, рерайт “півцента за 1000 знаків” не відрізняється особливою унікальністю, семантичним навантаженням і грамотністю. Найчастіше саме такий рерайтінг і називають легким – тут слово синонімом замінили, там початок пропозиції в кінець запхали, та й ладно. Як хочете, але це не рерайтінг, це просто халтура, замаскована під рерайтінг.
Ще більше можна заплутатися, якщо почати з’ясовувати, що таке складний рерайтінг. Для одних складний рерайтінг увазі глибоку переробку тексту так, щоб від оригіналу залишився лише змив. Вони не обмежуються простою заміною слів синонімами, а прагнуть до того, щоб змінити саму структуру тексту. Одним словом, такі рерайтери займаються самим що ні на є справжнім, правильним, якщо хочете рерайтинг.
Друга категорія рерайтерів під складним рерайтинг розуміє процес написання тексту з використанням кількох джерел. Тобто вони беруть 2-3-10 статей, вивчають їх і переповідають своїми словами. Деякі, правда примудряються вставити навіть свою особисту думку в готовий текст або прикрасити окремі факти, що неприпустимо, якщо мова йде про рерайтинге. Втім, називати рерайтом текст, який створювався на основі не одного, а декількох джерел, теж невірно. Це, вибачте, не рерайт, та ще складний, це… реферат. І навіщо, питається, плодити зайві сутності, тобто визначення, якщо все вже придумано до нас? 
Рекомендую до прочитання: Біржі копірайтингу
Рерайтинг — це злодійство, а рерайтер — злодій?
Як ви розумієте, з цього приводу можна говорити багато і довго. Не буду втомлювати вас, тому викладу тезисно свої думки з цього питання.
- Рерайтера можна назвати злодієм у тому випадку, якщо він взяв з сайту перший-ліпший текст і піддав його поверхневої обробки: просто переставив місцями слова і підібрав синоніми. Таким рерайтерам ніхто багато платити і не буде. Доля у них така – “за єду” рерайтить, так скан періодично “штовхати”…
- Рерайтера можна назвати злодієм, якщо він піддав поверхневій обробці ексклюзивний матеріал (інтерв’ю, якесь дослідження тощо) і підписався своїм іменем.
- Рерайтера складно назвати злодієм, у тому випадку, якщо він рерайтит тексти з якогось сайту на прохання власника цього сайту. Або якщо йому дано жахливої якості вихідний текст, з якого треба зробити новий – грамотний і зрозумілий певної цільової аудиторії. У новому тексті від старого лише якась ідея, все інше – структура тексту, зокрема, буде ретельно перероблена так, що автор оригіналу може і не дізнатися про своє дітище, тільки якщо в ньому не були викладені якісь суперексклюзивні ідеї. В іншому випадку, це теж злодійство, і автору рерайта краще вказати джерело, а власнику сайту – поставити посилання на джерело.
А тепер збагнемо букві Закону. Переробка чужого тексту – це підстава для виникнення авторського права, а всі права на зміну і переробку тексту належать автору. Тобто щоб переробити якийсь твір і стати її законним власником, потрібно придбати право на переробку у автора. Виходить, щоб відрерайтити якийсь текст, потрібно для початку зв’язатися з його автором і попросити дозволу/придбати право на рерайтинг, навіть якщо вихідний текст схожий на твір божевільного школяра? Замовник, який звернувся до рерайтеру за послугами з переробки та поліпшення тексту, повинен платити і рерайтеру, і автору тексту?
Факт крадіжки, особливо в Інтернеті, особливо в тому випадку, якщо перероблений текст на порядок краще вихідного, довести практично неможливо. Навіть якщо замовити літературну експертизу. Та й яким власнику комерційного сайту прийде в голову витрачатися на літ. експертизу, щоб довести той факт, що конкурент взяв з його сайту текст, отрерайтил, зробивши унікальним для ПС, і повісив на свій сайт? Простіше, швидше і дешевше скористатися послугами копірайтера і замовити новий текст, якщо так вже “плющить” від усвідомлення того, що старий хтось переробив.
Рекомендую до прочитання: Парсер сайтів
«Рерайтинг — це низько!» ©
Десь на просторах інету знайшов такий вислів: – «Змахніть пудру з мізків, мислите ясно і називайте речі своїми іменами. Якщо ви берете новинний текст, і не додаючи в нього інших фактів, тільки викладаєте іншими словами – це НЕ УНІКАЛЬНА інформація. Все інше – тим більше. Якщо Вам хочеться витрачати свій час на ЦЕ заради смішних грошей — вибір за вами. Особисто мені не цікаво брати участь у створенні сміття, за жодні гроші. Це ж мій час, моє життя, я не маю права викидати її на смітник…»
Чесно кажучи, навіть не знаю, як прокоментувати дане висловлювання Особисто мене воно просто посміхнувся. Навів його лише тому, що існує і така точка зору. А що ви думаєте з цього приводу?
