Після майже двох років чуток “людина-павук: немає шляху додому” виявився саме тим фільмом, про який всі думали. До пітера паркера у виконанні тома холланда на екрані приєдналися два його попередника – тобі магуайр і ендрю гарфілд.
Більш ніж через місяць після виходу фільму “людина-павук: немає шляху додому” мрія багатьох шанувальників головного героя збулася – том холланд, тобі магуайр і ендрю гарфілд зібралися разом, щоб поговорити про фільм. В інтерв’ю, організованому виданням deadline, актори поділилися враженнями про спільну роботу і про те, як вони відчували себе на знімальному майданчику фільму.
Це перший раз, коли магуайр висловився з приводу фільму “немає шляху додому”. Актор розповів про те, що переконало його повернутися до ролі людини-павука, і згадав про зустріч з продюсерами емі паскаль і кевіном файгі.
у цій розмові стало ясно, як сильно емі і кевін цінують і люблять ці фільми. Якщо наміри людей, які відповідальні за творчий процес, настільки щирі і непідробні, що хочеться приєднатися до них. Я великий шанувальник тома і ендрю і їх фільмів. Це було інтригуюче, але в той же час загадково. Мені було цікаво, що ми будемо робити насправді. І все-таки найважливішим для мене було те, що ми зібралися разом і повернулися до того, що є частиною нашої історії. Є й особисті мотиви, які є свого роду дозволом або способом переглянути і… Я не зовсім розумію, як це висловити. Це просто можливість повернутися до того, що було, але не хочу сказати, що це кінець глави… Але повернутися, прийняти певні рішення і просто стати частиною цього люблячого творчого духу.
Також магуайр розповідав про свої відчуття після того, як він знову одягнув костюм людини-павука. За словами актора, надіти його було і незручністю, і приводом для жартів, але в цьому була і своя сила – це змусило його повернутися до образу пітера паркера.на закінчення магуайр додав, що його спілкування з холландом і гарфілдом було набагато цікавіше, ніж він міг би висловити словами.
просто той факт, що я був там з вами, незалежно від того, що ми робили – танцювали, дуріли або імпровізували… Ми відчували, що це йде на користь нам і цьому персонажу. Це дає якесь почуття впевненості. Кожен день я відчувала величезну подяку, що трапляється не завжди. (…) все пройшло так, як і повинно було бути. Було відчуття, що це наша доля, і костюм безумовно був пропуском до цього.
